Математичні фанти - яскрава гра для перерв

 

Файл гри

STEM як інструмент мотивації щодо вивчення математики - виступ на Зимовій STEM школі

Меми для осмислення поняття "Модуль числа"

Цікавинка "Великодня"

Розрахуй витрати на 1 паску-крафін, з розрахунку вказаних інгредієнтів на 3 паски:

20-24 січня, разом з учнями 5 та 9 класів, ми приєналися до Всеукраїнського проекту "Інженерний тиждень", який покликаний зацікавити наукою і дати поштовх до розвитку власного інженерного потенціалу. Учні з задоволенням експериментували, адже вперше з підручних матеріалів створювали справжні моделі багатьох корисних і життєво-необхідних винаходів, та навіть і органів.

Геометрія існує всюди. Проте, для цього потрібні очі, щоб побачити, інтелект, щоб зрозуміти і душа, щоб  милуватися цим "

- Йоганн Кеплер -

ВІДОМІ МАТЕМАТИКИ НА МОНЕТАХ ТА БАНКНОТАХ СВІТУ

Михайло Остроградський 1801-1962 (Україна - 2 гривні 2001)

Михайло Васильович Остроградський — український математик, механік і фізик. Зацікавлення до математики проявилася в ранньому віці, він вимірював різні предмети: вози, дерева, глибину ярів та криниць. Навчався на фізико-математичному факультеті Харківського університету, де у 1820 році отримав ступінь кандидата наук. У 1822–1828 рр. Михайло вдосконалював свої студії у Колеж де Франс у Парижі, де слухав лекції Ампера, Коші, Лапласа, Пуассона, Фур'є та ін. Незабаром він зробив перші серйозні спроби своїх сил у математиці й особливо в інтегральному численні, за що отримав особливу похвалу від Коші.

Працював переважно у Франції та Росії. Автор 40 праць із математичного аналізу, математичної фізики, теоретичної механіки, написаних переважно французькою мовою, друкованих у «Мемуарах» і «Бюлетенях» Петербурзької АН. Остроградський відкрив метод інтегрування раціональних функцій (метод Остроградського) встановив формулу перетворення інтеграла по об'єму в інтеграл по поверхні, названу його ім'ям.

Дата введення в обіг - 20.08.2001, тираж - 30 000.

Олександр Ляпунов 1857-1918 (Україна - 2 гривні 2007)

Олександр Михайлович Ляпунов — російський математик і механік. Закінчив із золотою медаллю Нижегородську гімназію (1876), фізико-математичний факультет Петербурзького університету (1880), залишився працювати в університеті. 

Основні праці Ляпунова присвячені небесній механіці, математичній фізиці, теорії ймовірностей. Вивчав фігури рівноваги однорідної і слабко неоднорідної рідини, що обертається, частки якої притягуються за Ньютонівським законом всесвітнього тяжіння, довів нестійкість грушоподібних фігур рівноваги (всупереч твердженню Дж. А. Пуанкаре і Дж. Дарвіна), створив сучасну теорію стійкості руху механічних систем, що визначаються скінченою кількістю параметрів. У математичній фізиці Ляпунов розв'язав питання про існування періодичних розв'язків нелінійних диференційних рівнянь певного типу, дослідив поведінку інтегральних кривих рівнянь руху біля положення рівноваги. В теорії ймовірностей довів центральну граничну теорему, запропонував метод «характеристичних» функцій. У галузі математичної фізики дослідив проблему потенціалу подвійного шару, довів симетрію функції Гріна для задачі Діріхле.

Дата введення в обіг - 12.03.2007, тираж - 35 000.

Георгій Вороний 1868-1908 (Україна - 2 гривні 2008)

Георгій Феодосійович Вороний — видатний український математик. Закінчив Прилуцьку чоловічу гімназію, Санкт-Петербурзький університет,, учень Андрія Маркова. Був залишений при університеті для підготовки  магістерської дисертації. Після захисту дисертації був призначений  професором Варшавського університету. З осені 1898  також обіймав посаду декана механічного факультету  Варшавського політехнічного інституту.

Георгій Вороний працював головним чином в області теорії чисел. За життя вченого ним було опубліковано шість фундаментальних монографій та шість невеликих за обсягом праць. Уже перший науковий результат Георгія Вороного стосовно чисел Бернуллі (1890) виявив їхні фундаментальні властивості, вивчення яких триває досі. Найвизначнішими за глибиною одержаних результатів є дві останні великі монографії вченого, які поряд із дослідженнями його сучасника німецького математика Германа Мінковського заклали основу нової галузі математики — геометрії чисел.

Термін «Діаграма Вороного» ввели в теоретичну комп'ютерну науку в середині 1970-х років. З того часу цей об'єкт став настільки широко поширеним в дослідженнях, пов'язаних з геометричними алгоритмами, що деякі фахівці датують народження обчислювальної геометрії саме цією подією. В наші дні дослідження з діаграм Вороного проводять практично в усіх країнах Європи, у США, Канаді, в країнах Південної Америки, Японії, Китаї, Гон-Конгу, Австралії, Індії, Новій Зеландії.

Дата введення в обіг - 25.07.2008, тираж - 35 000.

Михайло Кравчук 1892-1942 (Україна - 2 гривні 2012)

Михайло Пилипович Кравчук — український математик, академік АН УРСР, доктор фізико-математичних наук, професор Київського політехнічного інституту. Вчитель всесвітньо відомих у майбутньому конструкторів ракетної та космічної техніки, академіків А. Люльки, С. Корольова та В. Челомея. Учасник багатьох міжнародних математичних конгресів. Мав широкі контакти із світовою математичною громадськістю. Співавтор першого тритомного словника української математичної термінології.

Наукові праці стосуються алгебри, математичного аналізу, диференціальних та інтегральних рівнянь, теорії функцій та інших розділів математики. Михайло Кравчук — один з засновників ЕОМ (електронно-обчислювальної машини). Його розробки американці та японці застосували на телебаченні. Його учень, конструктор Сергій Корольов став усесвітньовідомим ученим. Уже в 21 сторіччі ЮНЕСКО внесла ім'я Михайла Кравчука до переліку найвизначніших осіб. Деякі розділи теоретичної і прикладної математики, у яких знайшли своє застосування здобутки Кравчука: Симетричні матриці Кравчука та біноміальні сподівання. Алгебри Лі та поліноми Кравчука. Квантова ймовірність та тензорна алгебра. Поліноми Кравчука як гіпергеометричні функції. Теорія кодування.

Дата введення в обіг - 20.09.2012, тираж - 15 000.

Стефан Банах 1892-1945 (Польща - 2, 10 і 200 злотих 2012)

Стефан Банах — один з творців сучасного функціонального аналізу, один з двох засновників та безперечних лідерів Львівської математичної школи, професор університету Яна Казимира у Львові та Львівської Політехніки (з 1924), декан фізико-математичного факультету Львівського університету (1939-1941), керівник Інституту математики АН УРСР. Після навчання у IV Краківській гімназії (1902–1910) вступив на факультет будови машин Львівської політехнічної школи. З 1920 до 1922 роки працював асистентом на кафедрі математики Львівської політехніки у професора Антонія Ломніцького. Опублікував низку наукових праць. У 1920 здобув учений ступінь доктора філософії[4], а у 1924 був затверджений у вченому званні надзвичайного професора кафедри математики Львівського університету і обраний членом-кореспондентом Польської академії знань. У 1927 став звичайним професором.

Один із творців сучасного функціонального аналізу. Разом з Гуґо Штайнгаузом у 1929 організував видання відомого журналу «Studia mathematica». Вивчений ним лінійний простір, який отримав назву «простору Банаха», має велике значення для сучасної математики. Багато його результатів стали класичними і входять до підручників та монографій з функціонального аналізу. Деякі роботи стосуються теорії звичайних диференціальних рівнянь (Банахове середнє), теорії функцій комплексної змінної. Основні твори (зокрема «Теорія лінійних операторів», «Диференційне та інтегральне числення») опубліковано польською, французькою й українською мовами. Його відкриття стали золотим фондом математики XX ст. Польське математичне товариство заснувало премію ім. С. Банаха.

Дата введення в обіг - 03.04.2012, тираж - 800 000, 45 000, 4 000.

Микола Лобачевський 1792-1856 (Росія - 1 рубль 1992)

Микола Іванович Лобачевський — російський математик, творець неевклідової геометрії. Лобачевський отримав ряд цінних результатів і в інших розділах математики: так, в алгебрі він розробив новий метод наближеного розв'язання рівнянь, в математичному аналізі отримав ряд тонких теорем протригонометричні ряди, уточнив поняття неперервної функції тощо. У різні роки він опублікував кілька блискучих статей з математичного аналізу, алгебри та теорії ймовірностей, а також з механіки, фізики та астрономії. 

Дата введення в обіг - 01.12.1992, тираж - 1 000 000.

Софія Ковалевська 1850-1891 (Росія - 2 рубля 2000)

Софія Василівна Ковалевська — математик, письменниця і публіцистка. Авторка праць з математичного аналізу (диференціальні рівняння і аналітичні функції), механіки та астрономії.

Найбільш важливі дослідження відносяться до теорії обертання твердого тіла. Ковалевська відкрила третій класичний випадок розв’язання задачі про обертання твердого тіла навколо нерухомої точки. Цим просунула вперед рішення задачі, розпочатої Леонардом Ейлером і Ж. Л. Лагранжем. Довела існування аналітичного (голоморфних) рішення задачі Коші для систем диференціальних рівнянь з приватними похідними, досліджувала завдання Лапласа про рівновагу кільця Сатурна, отримала друге наближення. Вирішила завдання щодо приведення деякого класу абелевих інтегралів третього рангу до еліптичних інтегралів. Працювала також в області теорії потенціалу, математичної фізики, небесної механіки.

Дата введення в обіг - 02.04.2007, тираж - 5 000.

Леонард Ейлер 1707-1783 (Росія - 2 рубля 2007, Швейцарія - 10 франків 1979)

Леонард Ейлер (нім. Leonhard Euler)— швейцарський, російський і німецький математик та фізик. Здійснив важливі відкриття в таких різних галузях математики, як математичний аналіз та теорія графів. Він також ввів велику частину сучасної математичної термінології і позначень, зокрема у математичному аналізі, як, наприклад, поняття математичної функції[9]. Ейлер відомий також завдяки своїм роботам в механіці, динаміці рідини, оптиці та астрономії, інших прикладних науках.

Дата введення в обіг - 02.04.2007, тираж - 10 000.

Рене Декарт 1596-1650 (Франція - 100 франків 1991, 100 франків 1942)

Рене Декарт (фр. René Descartes) — французький філософ, фізик, фізіолог, математик, основоположник аналітичної геометрії. У математиці Декарт запровадив Декартову систему координат, дав поняття змінної величини і функції, ввів багато алгебраїчних позначень. У фізиці він сформулював закон збереження кількості руху, запровадив поняття імпульсу сили. Декарт — автор методу радикального сумніву в філософії, механіцизму у фізиці, предтеча рефлексології.